Івано-Франківський "Оглядач"

Голуб – птаха граційна. За красою та переливами тону деякі породи можуть сперечатися навіть із райськими птицями. Голубів завжди використовували як швидких і надійних листонош. Скільки палацових інтриг і любовних романів пов’язано з голубиної поштою! Виручала вона і в суворі роки війни, рятуючи життя солдатів і офіцерів. Звання символа миру, долі та чистоти голуб носить по праву.

Іванофранківець Роман Копильців знає про голубів, мабуть, чи не найбільше, адже ці птахи – його пристрасть. Любов до янгольських створінь чоловік проніс крізь життя, і голуби відповідають йому взаємністю. Роман живе у маленькому провулочку біля людної вулиці Миру. Висока брама захищає світ його мрій від зайвої метушні та незрозумілого гамору. На хазяйстві у Романа – дві сотні голубів та свійської птиці. Його цінному господарству позаздрив би не один колекціонер.

Романе, чому саме птиця? Звідкіля така любов?

Коли свійська тварина на волі, вона здорова і має особ-ливу енергетику. Найбільша цінність життя – рух. Брехня, що застигла форма – це красиво. Картина вабить лише тоді, коли в неї вкладено дух художника, його замисел. А жива істота має природну пластику.

Кожна порода має власний стиль польоту. Мені також вдалося пережити справжнє відчуття польоту: маю на рахунку 118 стрибків із парашутом. Під час 3-хвилинного лету людина сповна встигає відчути його красу. Це ніби прожити життя. Поруч із моїми голубами я живу відчуттям свободи.

Першого голуба пам’ятаєте?

По сусідству жив дядько Мирон, він мав повно голубів. Мати забороняла тримати птахів удома, тому, щоб милуватися летом сусідських, влітку брав камінь, взимку ліпив сніжку і цілив по блясі. Птахи злітали, а я міг годинами милуватися їхнім кружлянням.

В десять років віддав останні заколядовані гроші, щоб купити пару чорних англійських роллерів. Щоб мати не бачила птахів, сховав їх на печі. Голуби там сиділи до вечора, а наступного дня вона їх випустила, і птахи полетіли до сусіда. Тоді я доглядав за ними в голубівні дядька Мирона – він дозволив.

Я прожив 18 років у Москві, і там також пильнував сусідську голубівню, де мені дозволили тримати власних птахів. То була порода білих останкінських. Далі мав гревунів та монахів московських.

Останнім часом утримання голубів стає досить престижним хобі.

У мене є вісім порід курей, індо-качки, гуси-лебеді, індики, цесарки, скоро матиму павичів. Голубів є понад десять порід. На горищі живе добра сотня птахів – хохлатих, чубатих, хвостатих, літаючих і «пішохідних», декоративних та спортивних. Таких у живій природі не зустрінеш. До прикладу, є бельгійський короткодзьобий. Ця птиця-листоноша і донині знаходиться на службі у швейцарській та бельгійській арміях: у їхній голубиній пошті служать близько 10 тисяч голубів. Попри всі технічні досягнення ці птахи зберегли найбільшу довіру.

Канадські геронтологи, які вели статистичний облік тривалості життя людей різних спеціальностей, виявили цікавий факт: третє місце серед довгожителів після бджолярів і пастухів займають голубоводи. Що Вам дає це заняття, адже воно досить клопітне?

Голуб потребує постійної турботи. Птиця має бути здорова, і я, відповідно, повинен бути завжди у формі. Я не курю і не п’ю, усі гроші, які виторговую, витрачаю лише на птахів. Одні чоловіки після роботи йдуть пити горілку чи пиво, а я приходжу додому, знаючи, що на моїй совісті є близько двохсот живих істот, які хочуть їсти, пити й не можуть про це сказати. Голуби багато в чому схожі на людей: так само живуть у парі, піклуються про потомство. По черзі сидять на гнізді – як правило, голубка вночі, а голуб – удень. А коли пташенята підростають і вилітають у вольєр, то дорослі годують із дзьоба зерном всіх підряд. За хорошого догляду голуб живе 15 років.

За кордоном породистих птахів продають за чималі гроші?

Голуби – задоволення не надто дороге, але і великого бізнесу на них не зробиш.

Пара може коштувати по-різному: відбраківка – від 20, породисті – до 900 гривень. Їхні діти підуть за тією ж ціною. Але якщо пташенята народилися браковані – приміром, колір не чистий, – то вартість уже нижча. Таких купують теж, адже вони від елітних батьків.

З продажу птахів можете виручити гроші для того, аби бодай прогодувати їх?

Намагаюся. Собі пошкодую, а їм куплю. Харчі купую у фермерів. У квітні придбав три тонни зерна. Також даю просо, ріпак, горох, пшеницю, ячмінь. Залежно від сезону харч компоную по-різному.

Окрім постійної опіки та харчів, що потрібно для доброго здоров’я голуба?

Спілкування. Є така приказка: який господар, така й птиця. Коли я лізу на горище, то спершу заспокоююся, бо вони збудженого стану не терплять. Ти спокійний – і птиця це відчуває: сідає на руку, плече. Коли заходиш, не вгамувавши негативні емоції, голуби тікають. Ці пернаті знімають стрес і заряджають позитивною енергетикою.

На горищі для голубів ставлю ванночку, воду міняю щодня. Птахи люблять купатися, це необхідна для них процедура. Їхні пори мають працювати, аби виділявся жир. Пір’я добре змащене, ним вони опираються на повітря і так літають.

Через таке хазяйство виникають конфлікти з сусідами?

Бувало. Сусідка, що живе поруч, посадила городину, а голуби сідали та видзьобували її. Птиця повинна літати, не хочу тримати її в клітках чи на горищі. Я себе не виправдовую. Заспокоюю тим, що це – моя душа. Матеріальні цінності можуть конфіскувати, а душу не заберуть.

Кожна людина живе заради власної цінності в житті. Моє захоплення – голуби.

Років 20-30 тому голубівники були чи не в кожному міському дворі. Нині це велика рідкість. Молодь неохоче долучається до цієї справи. Що роблять досвідчені голубівники для популяризації цього заняття? Як ви спілкуєтеся між собою?

Навіть сьогодні, коли розведення голубів вийшло з моди, є ентузіасти, що продов-жують займатися улюбленою справою. В Івано-Франківську розведенням голубів займаються чимало людей різного віку, статусу, професії та освіти. Це такі ж фанати, як я, нас єднає захоплення. Зустрічаємося щонеділі на ринку по вул. Привокзальній.

Колись на території Західної України за часів Австро-Угорщини були виведені прекрасні породи птиці: домініканки, шеки, боцяни, жаботлі, львівські поштові, крокуси (галіційські). Породу слід було закріпити у поколінні, але через постійну зміну влади все пропало. Після 1939 року поляки та австрійці багато птиці вивезли і стандартизували. Прикро, що хтось привласнив наші заслуги. А в Україні й донині важко щось зробити – законодавство недосконале. Чимало гарних порід ми втратили. Відроджувати знищене дуже важко.

Відомі голубівники: Богдан Хмельницький, цариця Катерина Велика, князі Голіцин і Орлов, Іван Крилов, Остап Вишня, Максим Рильський, Леонід Брежнєв, Володимир Щербицький, Майкл Тайсон.

Ірина ТИМЧИШИН